Третья хроника царствГлава 17 |
|
1 |
|
2 И к Ильясу было слово Вечного: |
|
3 – Уходи отсюда, иди на восток и спрячься у реки Керита, что к востоку от Иордана. |
|
4 Из реки ты будешь пить, а кормить тебя Я повелел во́ронам. |
|
5 И он сделал, как сказал ему Вечный. Он пошёл к реке Кериту, что к востоку от Иордана, и остался там. |
|
6 Вороны приносили ему хлеб и мясо утром и вечером, а пил он из реки. |
|
7 |
|
8 Тогда к пророку было слово Вечного: |
|
9 – Теперь ступай в Сарепту, . что близ Сидона, и живи там. Я повелел одной вдове кормить тебя. |
|
10 И он пошёл в Сарепту. Когда он подошёл к воротам города, там была вдова, которая собирала дрова. Он позвал её и сказал: |
|
11 Когда она пошла, он окликнул её и сказал: |
|
12 – Верно, как и то, что жив Вечный, твой Бог, – ответила она, – у меня нет хлеба – лишь пригоршня муки в кадке да немного масла в кувшине. Вот возьму пару поленьев и пойду, приготовлю из этой муки еду для себя и для сына. Съедим это, а потом умрём. |
|
13 Ильяс сказал ей: |
|
14 Ведь так говорит Вечный, Бог Исраила: |
|
15 Она пошла и сделала так, как сказал ей Ильяс. И каждый день у неё, у Ильяса и у её семьи была пища. |
|
16 Мука в кадке не переводилась и масло в кувшине не кончалось – по слову Вечного, сказанному Ильясом. |
|
17 |
|
18 Тогда она сказала Ильясу: |
|
19 – Дай мне своего сына, – ответил ей Ильяс. |
|
20 Затем он воззвал к Вечному: |
|
21 Он простирался над мальчиком трижды и взывал к Вечному: |
|
22 Вечный услышал мольбу Ильяса, и жизнь мальчика вернулась к нему, и он ожил. |
|
23 Ильяс взял мальчика и отнёс его вниз из своей комнаты в дом. Он отдал его матери и сказал: |
|
24 Женщина сказала Ильясу: |
1-а царiвРозділ 17 |
|
1 |
|
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: |
|
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. |
|
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. |
|
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. |
|
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. |
|
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. |
|
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: |
|
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. |
|
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. |
|
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ |
|
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... |
|
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. |
|
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. |
|
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — |
|
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. |
|
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. |
|
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ |
|
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. |
|
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ |
|
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ |
|
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... |
|
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ |
|
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ |
Третья хроника царствГлава 17 |
1-а царiвРозділ 17 |
|
1 |
1 |
|
2 И к Ильясу было слово Вечного: |
2 І було до нього слово Господнє, говорячи: |
|
3 – Уходи отсюда, иди на восток и спрячься у реки Керита, что к востоку от Иордана. |
3 „Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну. |
|
4 Из реки ты будешь пить, а кормить тебя Я повелел во́ронам. |
4 І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“. |
|
5 И он сделал, как сказал ему Вечный. Он пошёл к реке Кериту, что к востоку от Иордана, и остался там. |
5 І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну. |
|
6 Вороны приносили ему хлеб и мясо утром и вечером, а пил он из реки. |
6 А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив. |
|
7 |
7 І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́. |
|
8 Тогда к пророку было слово Вечного: |
8 І було Господнє слово до нього, говорячи: |
|
9 – Теперь ступай в Сарепту, . что близ Сидона, и живи там. Я повелел одной вдове кормить тебя. |
9 „Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“. |
|
10 И он пошёл в Сарепту. Когда он подошёл к воротам города, там была вдова, которая собирала дрова. Он позвал её и сказал: |
10 І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“. |
|
11 Когда она пошла, он окликнул её и сказал: |
11 І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“ |
|
12 – Верно, как и то, что жив Вечный, твой Бог, – ответила она, – у меня нет хлеба – лишь пригоршня муки в кадке да немного масла в кувшине. Вот возьму пару поленьев и пойду, приготовлю из этой муки еду для себя и для сына. Съедим это, а потом умрём. |
12 А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“... |
|
13 Ильяс сказал ей: |
13 І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім. |
|
14 Ведь так говорит Вечный, Бог Исраила: |
14 Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“. |
|
15 Она пошла и сделала так, как сказал ей Ильяс. И каждый день у неё, у Ильяса и у её семьи была пища. |
15 І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, — |
|
16 Мука в кадке не переводилась и масло в кувшине не кончалось – по слову Вечного, сказанному Ильясом. |
16 „дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́. |
|
17 |
17 І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому. |
|
18 Тогда она сказала Ильясу: |
18 І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“ |
|
19 – Дай мне своего сына, – ответил ей Ильяс. |
19 І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку. |
|
20 Затем он воззвал к Вечному: |
20 І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“ |
|
21 Он простирался над мальчиком трижды и взывал к Вечному: |
21 І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“ |
|
22 Вечный услышал мольбу Ильяса, и жизнь мальчика вернулась к нему, и он ожил. |
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́... |
|
23 Ильяс взял мальчика и отнёс его вниз из своей комнаты в дом. Он отдал его матери и сказал: |
23 І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“ |
|
24 Женщина сказала Ильясу: |
24 І сказала та жінка до Іллі: „Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!“ |